20 лютого 2017рік

             "Небесна  Сотне,ви тепер святі"
                             хвилина слави

                                                                            Ми з тобою одної крові. 

                                                   Ти став рідним мені,солдате

                                                 Я пишаюсь,мій брате тобою. 

                                                    Ти пішов нас усіхзахищати..»

                                                                                                                                                                           (Віта Стронська)                                                                                                                                           

        Я народилася на українській землі, живу в Україні і сподіваюся, що буду жити тут все своє життя. Тут живуть люди, яких я люблю. Тут моя родина, мої друзі, могили моїх близьких. Україна — моя Батьківщина. І я її люблю, погану або гарну, злиденну або багату. Нехай не зовсім гладко в неї ідуть справи, але вона в мене єдина, іншої такої країни немає.

   У житті кожного народу є свої герої. Українська політична нація ще досить молода, і зараз саме той час, коли починають з’являтися наші герої. Ними з упевненісттю можна називати тих українських солдатів, які воюють в зоні АТО.

    Ще два роки тому, коли по телебаченню цілодобово передавали новини з АТО, про смерть та поранення наших бійців, для мене це було таким далеким, незрозумілим. Я ніколи не думала, що це якимось чином може торкнутися нашої  родини. Але  так сталося. Мій брат Євген Кочерба  пішов захищати нашу  Батьківщину!

  Євген народився 10 травня 1992, в селі Веселе. Навчався в Безім’янській школі. Після закінчення школи вчився три роки в Сільськогосподарському  технікумі. Потім працював в селі  Чумаки, Дніпропетровської області, на заводі – робітником, де перебував один рік.        Як тільки забрали служити Євгена до Криму, наша родина відчула той самий страх за рідну людину, котрий відчули сотні  сім’ї  за час існування АТО. Адже окупація Криму- це  було  найстрашніше.

   Під час окупації, всіх перевели до Миколаєва. Тоді за бажанням  українські солдати могли залишитися в Криму, але стати росіянами, тобто зрадити інтереси своєї країні. Як розказує потім Євген, всі вони  поїхали до Миколаєва, ні один із них не посмів навіть і думати про зраду ! Одного разу в нього спитали: «Чому ти не залишився в Росії?», на що він відповів: «Я присягу давав!»… Зараз Євген знаходиться в Широкіно(Донецька область).

   Євген  мріє в майбутньому закінчити Військову академію, стати офіцером! Для нього головне – це щасливі очі батьків, які спостерігають за усмішкою своїх дітей,спокій,мир…

       Деякі люди навіть не усвідомлюють , що насправді відбувається в нашій  країні. Для багатьох ця війна – просто далекий відгук, що не зачіпає звичного перебігу подій їхнього життя. Вони не розуміють, що якби не наші солдати – батьки, брати, сини, то бої точилися б уже в наших містах, на наших вулицях, в наших домівках!

  Я дуже вдячна  всім солдатам за захист від терористів, які ховають Україну, намагаються переконати українців у тому, що насправді їх немає. Ми живі, ми діємо…і ми переможемо! Українці – є, були й будуть! І як твердив геніальний син та патріот нашої матері – України Тарас Шевченко:

Смійся, лютий враже!                                                                              
Та не дуже, бо все гине,—
Слава не поляже;
Не поляже, а розкаже,
Що діялось в світі,
Чия правда, чия кривда
І чиї ми діти.
Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине...
От де, люди, наша слава,
Слава України!

   І ті,  хто думає інакше , хто завдає шкоди, руйнації та  болю нашій землі, нашим людям , нашій єдності чи нашій славі – вороги, що будуть відкинуті геть та подолані назавжди! Я вірю в нашу перемогу і прошу лише про одне – щоб наші солдати поверталися додому живими, адже їх так чекають  їхні рідні!

31 грудня 2016рік


            "Зимова  симфонія"


                            свято

   Новий рік - чарівне свято,якого усі ми чекаємо. Віримо у чудеса. Бажаємо усім здійснення заповітних мрій. 
 Сьогодні у нашій бібліотеці святкуємо,приєднуйтесь!

14 жовтня 2016рік

               "Гей, ви, козаченьки"

                                                     історична година

  Кожен в Україні чув про козаків.Про них написано багато наукових книжок і художніх творів, знято фільмів. Про козацький рід і його ватажків говориться в урочистій пісні нашої держави — гімні України.

    Козаків можна побачити на парадах українського війська, їх зображення на українських грошах та поштових марках. А про малого хлопця і дорослого парубка, що вміє відстояти свою честь і захистить слабшого, старого, жінку, у нас кажуть: справжній козак.
Козак в уявленні українця — це звитяжний воїн, що не розлучається з шаблею, захисник Вітчизни, оборонець прав, віри, звичаїв та гідності кожного, хто живе під небом України.

22 вересня 2016р.

     "Спогад, мов сповідь, у душу проник"

     

 Відповідно до Указу Президента України 22 вересня вся країна відзначила день партизанської  слави в Україні у період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років, вшановуючи колишніх підпільників і партизанів, усіх, кого з гордістю називають народними месниками.

    Цього дня  захід пройшов в нашій бібліотеці.

    Багатьом  не судилося бачити Велику Перемогу, але пам'ять про них непідвладна часу і нинішнє покоління у вічному боргу перед ними: за їх обірвану юність, за безмежну силу духу і самопожертву, за наше мирне сьогодення.

21 серпня 2016

«УКРАЇНО, ВІЛЬНА, СУВЕРЕННА, ТИ В МОЄМУ  СЕРЦІ                                    НАЗАВЖДИ»

                      (літературно- музичний вечір)




  Україно! На порозі третього тисячоліття ти постала самостійною, соборною, демократичною державою… Це – реальний вияв жагучої мрії мільйонів полеглих борців за твою волю упродовж багатьох віків минулого тисячоліття.

 Україно! Ти відродилася із попелу втрат, пороху віків, з предковічної надії та одвічної боротьби свого народу

 Україно! Птахом-феніксом постала ти, звільнившись з колоніальних імперських пут, 25 років, долаючи незгоди, будуєш ти щасливе майбуття, і стоїш тепер, молода і прекрасна перед здивованим світом і дарованою тобі вічністю, свята і невмируща, наша ненько- Україна.

1 червня 2016

«НАПОВНИМО ЦЕЙ СВІТ РАДІСТЮ»

(ранок)

     День захисту дітей.Цей день було проголошено ще в далекому 1949 році на Московській сесії Міжнародної демократичної федерації жінок, а в 1959 році Генеральна Асамблея ООН прийняла декларацію прав дитини. 

 Діти — це цвіт Землі, майбутнє нашої країни і кожного з нас, найдорожчий наш скарб, безмежна радість і щастя. Приходять діти у світ зовсім маленькими і безпомічними, а ви, дорослі, повинні їх виростити, огорнути затишком і теплом, щирою ніжністю, батьківською турботою і великою та святою материнською любов’ю.

9 травня 2016

                     "День пам'яті та надії"

  Щороку в травні ми відзначаємо День перемоги. Дорогою ціною заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію війні 1941-1945 рр. Не щезне в пам'яті людській, не йде в забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу - його битва, його перемога над фашистами. Можна по-різному ставиться до Великої Вітчизняної війни, по-різному її називати, але хіба можна забути тих, хто віддав своє життя для щастя інших. 

 Мільйони людей в усьому світі знають про звіряче обличчя фашизму з книг, документальних та художніх фільмів. Все менше залишається тих, хто пам'ятає злочини фашистів зі свого трагічного досвіду. На окупованій території гітлерівці знущалися над мирним населенням та військовополоненими. Вони масово розстрілювали жителів міст і сіл, не жаліючи ні старих, ні малих, піддавали нелюдським тортурам полонених солдатів і офіцерів, партизанів, підпільників, тисячами примусово вивозили працездатних громадян на каторжні роботи до Німеччини, руйнували пам'ятники національної культури, житлові будинки, підприємства, розкрадали майно громадян та загальнонаціональні цінності. Ідеологи фашизму проповідували надуману расову теорію про вищість арійської раси - раси господарів, покликаних керувати іншими народами.

Люто ненавиділи слов'янські народи - поляків, білорусів, українців, росіян. Розроблялися і виконувалися плани масового фізичного знищення, поневолення тих, хто залишився живим.

  Пам'ятайте, друзі, цих людей довіку, Тих, хто повернувся і поліг в боях. І вклонімось всі ми низько до землі їм. Квітами устелим їх тернистий шлях.